Музи данського провокатора: як Кері Малліган, Ель Феннінг та Софі Тетчер змінювали кіно Рефна

3-го вересня українські глядачі побачать «Її особисте пекло» – фільм, яким Ніколас Віндінґ Рефн повертається до повнометражного кіно після 10-річної перерви. Перед українською прем’єрою згадуємо головних муз відомого данського провокатора за останні півтора десятиліття.

Головну роль у новій метафоричній історії про зраду, насильство і фантазії виконала Софі Тетчер. Як виходець із жанру нео-нуар, Рефн у першій половині своєї кар’єри переважно знімав фільми в антуражі кримінального світу. У центрі його історій опинявся чоловічий персонаж, а наскрізними темами ставали самотність, відчуження та небезпека, що ховається у великому місті. І хоча трилер «Драйв» вважається одним із шедеврів нео-нуару, саме з нього режисер почав розширювати присутність жіночих персонажів, поступово передаючи акторкам провідні ролі.

Кері Малліган.

У «Драйві» Кері Малліган грає Айрін – молоду матір, яка живе із сином у Лос-Анджелесі та намагається почати життя спочатку після ув’язнення чоловіка. Її зустріч із безіменним Водієм (Раян Ґослінґ) запускає головну романтичну лінію фільму. Але це романтика майже без слів: герої здебільшого просто дивляться одне на одного, мовчать, гуляють містом і лише поступово розуміють, що між ними виникло щось більше за сусідство.

Рефн знайшов Малліган майже випадково. Спочатку режисер шукав іншу акторку, оскільки в оригінальному романі Джеймса Салліса, за яким зрештою зняли фільм, Айрін мала латиноамериканське походження. Але після першої зустрічі з Малліган він одразу зрозумів, що ось – потрібна героїня. За словами Рефна, в акторці було відчуття чистоти, яке дозволило йому вибудувати навколо неї образ Водія як захисника.

Це важлива деталь для розуміння жіночих персонажів Рефна. Айрін майже не діє сама – натомість стає емоційним центром чоловічої історії. Водій, який до зустрічі з нею існує за власними жорсткими правилами, раптом отримує причину ризикувати собою.

Ель Феннінг. 

Через п’ять років після «Драйву» Рефн знімає «Неонового демона» – фільм, у якому жінка стає головною рушійною силою історії. Ель Феннінг грає Джессі – 16-річну дівчину, яка приїздить до Лос-Анджелеса будувати кар’єру моделі. Її зовнішність одразу привертає увагу модельних агентів, фотографів і конкуренток. Але світ, що спочатку здається героїні казковим, поступово перетворюється на територію одержимості, заздрості та насильства.

Вибір Феннінг був для Рефна принциповим. Він говорив, що без неї не зміг би зняти цей фільм: Джессі мала бути настільки магнетичною, щоб усі інші персонажі хотіли опинитися поруч із нею. Показово, що перше питання режисера до акторки під час їхньої зустрічі було простим: чи вважає вона себе красивою. Феннінг згодом розповідала, що спочатку лише засміялася – адже дівчат змалечку вчать не хвалити власну зовнішність і не здаватися самозакоханими.

Трансформація Джессі – не просто історія про жорстокість модельної індустрії. Це метафора нарцисизму – стану, який змушує людину бачити власну красу не як частину себе, а як джерело влади над іншими.

Тому Джессі водночас є жертвою і хижачкою. Рефн уже не дивиться на жінку очима чоловіка, який хоче її захистити. Він досліджує, що станеться, якщо сама жінка усвідомить силу власного образу і вирішить не відмовлятися від неї.

Софі Тетчер.

У «Її особистому пеклі» Софі Тетчер грає Елль – молоду акторку, яка опиняється у дивному світі, більше схожому на сон. Її оточують складні стосунки з батьком, колишньою коханою та новою партнеркою по знімальному майданчику. Паралельно розгортається історія солдата K, яку з долею Елль пов’язує демонічна постать серійного вбивці Шкіряного чоловіка.

Сам Рефн розповідав, що образ Елль був однією з двох відправних точок фільму. Він описував її як молоду жінку, що застрягла у власному чистилищі – «особистому пеклі», з якого не може вибратися.

Протягом фільму Елль проходить шлях від тихої скромної дівчини до емоційного вибуху, тому команді проєкту було вкрай важливо знайти акторку, чия гра утримувала б увагу глядача навіть посеред сюрреалістичного світу фільму. Режисер довго шукав головну героїню. І як тільки на зустріч прийшла Тетчер, то одразу зрозумів, що це метч. Під час зйомок Рефн надав їй значну творчу свободу: дозволяв імпровізувати, робити численні дублі й змінювати сцени просто в процесі роботи.

Таким чином, героїня Тетчер є наразі закономірною найвищою ланкою в еволюції жіночих образів у фільмографії Ніколаса Віндінґа Рефна – від «дами в біді» до складного персонажа. Якщо Айрін у «Драйві» переважно існує в межах чоловічої історії, то Елль опиняється вже в самому центрі власної історії. Її внутрішній конфлікт, страхи та бажання не просто визначають сюжет – через них режисер досліджує саму природу жіночої ідентичності, вразливості та сили.

Фото: Артхаус Трафік